Для защиты ОСОБЫ_2 в нашем городе вспомнили все: Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, Резолюції 1165(1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, Європейський Суд, Конституцію України, Закону України «Про інформацію», Конвенцію про захист прав людини.

Давно в городе ходили слухи о судебном процессе, участниками которого являлись с одной стороны депутат горсовета, секретарь Красноперекопского горкома Компартии Украины Синяков П.А., а с другой стороны Красноперекопский городской голова, председатель Красноперекопской организации Партии регионов Филипчук Т.Л. Вот наконец-то на сайте появилось   РЕШЕНИЕ Красноперекопского горрайонного суда АРК от 6 сентября 2012 года, правда, только в комментариях. Выражаем огромную благодарность нашему посетителю и  выставляем это решение для всеобщего обозрения. Прочитайте, не поленитесь. Сделайте копию решения, пригодится. Учитесь у нашего городского головы, как надо защищаться. Обратите внимание, что, как только его клюнул жареный петух, он вспомнил и  Декларацію про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, и Резолюцію 1165(1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, и Європейський Суд, и Конституцію  України, и Закону України «Про інформацію», и  Конвенцію  про захист прав людини.

               Надеемся, что городской голова Филипчук Т.Л., судья Стародуб Г.А. и все иже с ними понимают, что все эти вышеперечисленные документы стоят на страже интересов не только и не столько городских голов, но в первую очередь людей – граждан этой страны, не отягчёнными   должностями и  капиталами, счетами в банке и недвижимостью, то есть тех   людей, которые и создают национальное богатство этой страны.  

Справа № 0112/2653/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «06″ вересня 2012 р. Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим

 У складі: судді Стародуб Г.А.

 при секретарі Бєлковій Н.М.

 Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноперекопського міського голови ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування заподіяної моральної шкоди,

 ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом до Красноперекопського міського голови  ОСОБА_2  про захист честі, гідності і ділової репутації, мотивуючи свої вимоги тим, що19.12.2012 р. на зустрічі жителів м. Красноперекопська з Народним депутатом України, членом фракції комуністів Верховної Ради України послугам Перестенко Мариною Володимирівною, з приводу ініціювання Комуністичною партією України мораторію на неправомірне підвищення всіх тарифів на комунальні послуги, де він, як Перший секретар Красноперекопського міського комітету Комуністичної партії України, а також інші члени Комуністичної партіїї України, були присутніми.

 Оскільки тарифи на комунальні послуги з водопостачання та водовідведення рішенням Красноперекопської міської ради були встановлені досить високі, на цю зустріч Народний депутат України Перестенко М.В. запросила Красноперекопського міського голову ОСОБА_2.

 Пояснюючи присутнім жителям на площі міста, які вкрай негативно віднеслись до такого підвищення, причину підвищення тарифу на водопостачання та водовідведення, міський голова ОСОБА_2 у своєму виступі акцентував увагу на те, що у його власності немає ні квартири, ні машини, і він не є злодієм, як вигукували присутні на його адресу, а що стосується керівництва міського комітету Комуністичної партії м. Красноперекопська, то у останніх є машини, квартири в м. Сімферополі, вони і є злодіями.

 Виступ міського голови  ОСОБА_2  підтверджується відеозаписом і рядом свідків.

 Така промова міського голови перед жителями міста принизила його честь , гідність і ділову репутацію, оскільки він є Першим секретарем Красноперекопського міського комітету Комуністичної партії України, то дана промова міського Голови безпосередньо стосувалася його.

 Не маючи у своїй власності коттеджу , машини, за винятком приватизованої з матір’ю у 1993 р. квартири, він був принижений і зганьблений перед жителями міста і його виборцями такою неправдивою, брехливою інформацією.

 Будучи депутатом Красноперекопської міської ради 5 скликання, за добросовісне відношення по виконанню своїх депутатських обов’язків, високий професіоналізм і вагомий особистий внесок в реалізацію державної політики з розвитку місцевого самоврядування і патріотизм, він був нагороджений грамотою Красноперекопського міського Голови.

 Своєю неправдивою інформацією перед присутніми 200 жителями міста, серед яких були його друзі, родичі та виборці, неправдивим на нього наклепом, він переніс моральні страждання та переживання, йому міським головою заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 5000 грн.

 На підставі викладеного, просить суд зобов’язати Красноперекопського міського голову ОСОБА_2 винести перед ним публічне вибачення через засоби масової інформації та відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн., що складає не більше 5% сукупного доходу міського голови за 2011 рік, який був офіційно опублікований в районній газеті «Перекоп».

 Судові витрати по справі у розмірі 429.20 грн. віднести на відповідача.

 У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним вимоги і наполягає на їх задоволенні.

 Представник відповідача ОСОБА_5 заявлені вимоги позивача не визнала і вважає їх такими, які не підлягають задоволенню, оскільки виступ Красноперекопського міського голови ОСОБА_2  на зустрічі жителів міста з Народним депутатом України Перестенко М.В. з приводу ініціювання Комуністичною партією України введення мораторію на підвищення тарифів на водопостачання та водовідведення, та реплік присутніх на адресу міського Голови і його промова в частині відношення комуністів відносно підвищення тарифів на комунальні послуги, і посилання його на те, що керівники Красноперекопського міського комітету партії мають машини, квартири в м. Сімферополі, не відносилося безпосередньо до позивача, якого він і не мав на увазі та комуністів взагалі, це підтверджується відеозаписом наданим позивачем суду.

 Як вважає представник, зобов’язати примусово Красноперекопського міського голову ОСОБА_2 винести перед позивачем публічне вибачення через засоби масової інформації неможливо, оскільки діюче цивільне законодавство не передбачає такого способу захисту немайнових прав особи.

 Згідно п.26 Постанови № 1 ПВС від27.02.2009 р., суд не вправі зобов’язати відповідача вибачитися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено ст.ст. 16, 277 ЦК України, а тому вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

 Враховуючи те, що честь, гідність і ділова репутація позивача міським головою ОСОБА_2 не були принижені, а також враховуючи те, що особисто в його адресу міський голова нічого не висловлював, а тому моральна шкода позивачу не була заподіяна, у зв’язку з чим в позовних вимогах позивачу просить повністю відмовити.

 Допитані судом свідки ОСОБА_6, яка є членом Комуністичної партії України, членом бюро Кримського Рескому КПУ, ОСОБА_7, який є помічником народного депутата України Перестенко М.В., пояснили суду, що19.12.2012 р., за дорученням Центрального комітету Комуністичної партії України, вони були присутніми на зустрічі жителів м. Красноперекопська з Народним депутатом України, членом фракції комуністів Верховної Ради України Перестенко Мариною Володимирівною, з приводу ініціювання Комуністичною партією України по введенню мораторію на неправомірне підвищення всіх тарифів по комунальним послугам.

 Будучи присутніми на даній зустрічі, в ході пояснення присутнім жителям м. Красноперекопська, причину підвищення тарифу на водопостачання та водовідведення, міський голова ОСОБА_2 у своєму виступу звернув увагу присутніх на те, що у його власності немає ні квартири, ні машини, і він не є злодієм, оскільки такі репліки були виказані присутніми на його адресу, а що ж стосується керівництва Красноперекопського міському партії м. Красноперекопська, взявши за плече позивача, який є Першим секретарем Красноперекопського міського комітету Комуністичної партії України, то у останніх є машини, квартири в м. Сімферополі, вони і є злодіями.

 Таке висловлювання міського голови всіма присутніми було сприйняте , як таке, що стосується безпосередньо позивача, як Першого секретаря Красноперекопського міського комітету КПУ. У зв’язку з чим, як сам позивач, так і вони — представники Комуністичної партії України, були глибоко обуренні і враженні, оскільки така неправдива інформація не відповідала дійсності.

 Окрім того, висловлюванням відповідача на адресу комуністів, у зв’язку з ініціюванням КПУ введення мораторію на підвищення тарифів на комунальні послуги, а саме його висловлювання, що комуністи хіба не знали про підвищення тарифів, чим займатися проституцією, а також вищезазначене висловлювання на адресу керівників Красноперекопського міського комітету Комуністичної партії України, була зачіплена честь і гідність не лише позивача, але й в цілому Комуністичної партії України

 Вислухавши позивача, представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає вимоги позивача такими, які не підлягають задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлено, що під час зустрічі 19.12.2012 р. жителів м. Красноперекопська з Народним депутатом України, членом фракції комуністів Верховної Ради України Перестенко М.В., з приводу ініціювання Комуністичною партією України по введенню мораторію на неправомірне підвищення тарифів по комунальним послугам, на зустріч з якою був запрошений міський голова м. Красноперекопська ОСОБА_2, яким, в ході даної зустрічі, з приводу прийняття рішення Красноперекопською міською радою по підвищенню тарифів на водопостачання та водовідведення, на репліку присутніх на його адресу, що він є злодій, останній відповів, що він не є злодієм і, взявши за плече позивача, який в цей час підійшов до нього із задньої сторони, не дивлячись, хто саме підійшов, сказав „ а керівники Красноперекопського міського комітету партії мають машини, квартири в м. Сімферополі, ось хто краде».

 Згідно проглянутого судом у судовому засіданні наданого позивачем відеозапису, висловлювання міського голови не відносилося безпосередньо до позивача, і, окрім того, ним не було сказано, що саме керівники Красноперекопського міського комітету Комуністичної партії є злодіями, які мають машини, квартири і т.і., ним було сказано, що керівники Красноперекопського міському партії мають машини, квартири в м. Сімферополі.

 Відповідно до ч.3 ст.10 та ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

 Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

 Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, їхніх представників, допитаних судом свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів.

 Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

 Згідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

 Відповідно до положень Постанови ПВС України №1 від27 лютого 2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді даної категорії справ суди повинні з’ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред’явлено позов, порочать честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають вони дійсності.

 При цьому на позивача покладається обов’язок довести факт поширення відомостей, тоді як відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності.

 Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, та інше.

 В пункті 21 Постанови ПВС України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації , схваленої 12.02. 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

 Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

 У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

 У своїй практиці Європейський Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, то правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненою і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

 Право на наявність і можливість висловлювання власного судження, оцінки, думки, гарантовано статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

 Це право закріплено і в ст. 34 Конституції України.

 Оцінка, є ставленням особи до певного явища або події, висловленням її поглядів та/або переконань. З огляду на це, висловлення оціночних суджень не може бути визнано проявом неправомірних дій.

 Примушування до доказування оціночного судження порушило б конституційне право особи на свободу думки.

 Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

 Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на поваг у до гідності, честі чи ділової репутації.

 Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

 Суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

 Згідно п. 18 Постанови ПВС України № 1 від 27.02.2009 р. позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

 Аналізуючи положення чинного законодавства, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов факт поширення інформації, якою б була зачіплена честь, гідність і ділова репутація позивача, як фізичної і публічної особи.

 Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи.

 Відповідно до п. 4 Постанови ПВС України № 4 від31 березня 1995 року «Про судову практик у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування такої шкоди має бути зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

 Судом встановлено, що відповідач винних дій щодо позивача не скоював, тобто моральної шкоди йому не завдав, а тому позовні вимоги як в цій частині, так і в позові в цілому позивачу слід відмовити.

 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 269, 273, 275, 276, 277, 297, 299, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

 ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Красноперекопського міського голови ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування заподіяної моральної шкоди, залишити без задоволення.

 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Г. А. Стародуб