СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2012 року Справа № 5002-23/5089-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Проценко О.І., Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
прокурора — Шульги А.М.,
представника позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі — Косарева О.М., представники відповідачів приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат», Державного підприємства «Укрриба» — не з’явились,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Укрриба» на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 26.12.2011 у справі № 5002-23/5089-2011
за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора (вул. Чапаєва, 17а, м. Красноперекопськ, 96000)
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
до приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» (с. Новорибацьке, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96025; вул. 3-я Промислова, 1, м. Красноперекопськ, 96004),
Державного підприємства «Укрриба» (вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ 53, 04053)
про визнання недійсним договору зберігання,
ВСТАНОВИВ:
Красноперекопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004, укладений між ДП «Укрриба» і ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» (найменування якого було змінено на ПРаТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат»).
Позовні вимоги мотивовані тим, що фактично за умовами спірного договору між ДП «Укрриба» і ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» був укладений договір оренди гідротехнічних споруд як невід’ємних елементів Ішунського товарного рибного господарства, а не договір зберігання з правом користування, що свідчить про те, що цей правочин є удаваним та таким, що укладений ДП «Укрриба» з перевищенням повноважень — без дозволу Фонду державного майна України, як єдиного орендодавця нерухомого державного майна.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2011 у справі № 5002-23/5089-2011 позов задоволено: визнано недійсним договір зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004, укладений між ДП «Укрриба» та ПРаТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат»; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що по своїй правовій природі спірний договір містить ознаки і істотні умови договору оренди державного майна, передбачені законодавством для договору даного виду, а відтак, цей правочин є удаваним та таким, що укладений ДП «Укрриба» з перевищенням повноважень — без дозволу Фонду державного майна України, як єдиного орендодавця нерухомого державного майна.
Не погодившись з рішенням суду, ДП «Укрриба» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнення від 12.04.2012 за вих. № 11-09/30, просить змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2011 та ухвалити нове, яким визнати договір зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004 недійсним на майбутнє.
У вас есть новость или интересные фото- и видеоматериалы? Тогда присылайте их нам по адресу perekop_online@mail.ru или воспользуйтесь формой обратной связи.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що об’єкти, які є предметом спірного договору, відносяться до захисних гідротехнічних споруд, які мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду, а отже, як наслідок, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва не можуть виступати орендодавцями такого майна, однак судом першої інстанції не встановлено, а прокуратурою не доведено порушення укладенням спірного договору прав Фонду державного майна України, в інтересах якого заявлено позов.
Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, повинен був визнати спірний договір недійсним на майбутнє, так як використання майна — це спожита послуга, безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 апеляційну скаргу ДП «Укрриба» прийнято до провадження суду та справу призначено до розгляду.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні, призначеному на 23.04.2012, прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та висловили позицію щодо законності рішення місцевого господарського суду; відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін — це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів, які не з’явились у судове засідання, за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.06.2004 між ДП «Укрриба» (далі — Замовник) та ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» (далі — Зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування № 8.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташовано за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, с. Новорибацьке (Ішуньське товарне рибне господарство); Красноперекопський район, с. Рисове (Красноперекопське товарне рибне господарство).
Згідно із пунктом 1.2 договору вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору.
Відповідно до пункту 1.3 договору майно використовується лише за цільовим призначенням виробничої програми, погодженої з замовником.
Пунктом 2.2 договору встановлено зобов’язання зберігача вносити за користування майном (згідно з Додатком № 1 «Акт приймання-передачі державного майна») плату, щомісячний розмір якої складає 8331,00 грн. з ПДВ. Плата за користування майном перераховується на розрахунковий рахунок замовника щоквартально до 15 числа наступного за звітним.
Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі; за згодою замовника передавати майно в користування іншій особі (пункти 3.1, 3.3 договору).
Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.
Відповідно до акту приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом використання від 01.06.2004 замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, балансова вартість якого становила 36323236,91 грн., залишкова вартість — 18392171,92 грн. (станом на 01.08.2003).
01.08.2011 ДП «Укрриба» та ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» уклали додаткову угоду до договору зберігання з правом використання № 8 від 01.06.2004, якою деякі пункти договору були викладені у іншій редакції. Зокрема, пункт 1.3 договору «Предмет договору» викладений у наступній редакції: «Право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою, погодженою з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.»
Вважаючи, що фактично спірний договір зберігання з правом користування містить умови договору оренди гідротехнічних споруд, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та норм Цивільного кодексу України, Красноперекопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся з даним позовом до суду.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ДП «Укрриба» засноване на державній власності і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України, яке у подальшому було реорганізовано на підставі Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 у Державне агентство рибного господарства України.
Так, згідно з Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 (пункт 1.4 Положення). За змістом пункту 2.4.1 цього Положення такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.
Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс ДП «Укрриба» були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов’язані з ними робочі машини і обладнання, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених господарських товариств. Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі ДП «Укрриба». Додатком до наказу визначено перелік підприємств рибної галузі України, майно яких передається на баланс ДП «Укрриба», серед яких ВАТ «Кримрибокомбінат».
Згідно з Наказом державного департаменту рибного господарства № 223 від 17.07.2003 затверджено Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Кримський рибокомбінат», на баланс ДП «Укрриба», та закріплено зазначено в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, проаналізувавши приписи статей 759, 936, 944 Цивільного кодексу України, дійшов правомірного висновку, що на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам. Крім того, слід зазначити, що комплексний аналіз статей Цивільного кодексу України про зберігання та інших статей цивільного законодавства свідчить про те, що договір зберігання за загальним правилом є оплатним, якщо інше не встановлено договором, або законом. Так, відповідно до частини п’ятої статті 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не передбачено договором, законом чи не випливає із суті договору. У статті 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, то до даних правовідносин слід застосувати положення про удаваний правочин.
Так, спірний договір не містить умов з оплати послуги зберігання натомість умовами спірного договору, зокрема пунктами 1.1, 2.2, 3.1, 3.3, передбачено право зберігача користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі, у зв’язку з чим вмотивованим є висновок суду першої інстанції, що за своєю правовою природою цей договір містить ознаки та істотні умови договору оренди.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Удавані правочини можуть бути вчинені як без будь-яких протиправних намірів, так і з метою приховування незаконного правочину. За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Оскільки предметом вищевказаного договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, то до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна України».
Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна — майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Згідно з Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994 № 412, — регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується; відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, здійснює політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності, м. Києва і м. Севастополя, і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів тощо.
Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України державною власністю є майно, належне державі, що забезпечує діяльність Верховної ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, установ і закладів, що фінансуються з державного бюджету, майно створених державою юридичних осіб тощо; у державній власності може бути будь-яке майно, в тому числі те, яке не може перебувати у власності інших суб’єктів. Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до частини другої статті 326 Цивільного кодексу України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.
Також обґрунтовано у даному випадку судами взято до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», пунктом 17 якої встановлено, що у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.
Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.
З огляду на те, що як установлено судом першої інстанції, передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, визнається, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП «Укрриба» при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна. Водночас, проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування, суд апеляційної інстанції визнає, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату.
З вищевикладеного вбачається, що прокурором правомірно було заявлено позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Отже, враховуючи приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що вимоги заявника апеляційної скарги про визнання спірного договору недійсним на майбутнє є безпідставними, оскільки відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Укрриба» — залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2011 у справі № 5002-23/5089-2011 — залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді О.І. Проценко М.І. Ткаченко
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» жовтня 2012 р. Справа № 5002-23/5089-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства «Укрриба»на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р.у справі господарського суду№ 5002-23/5089-2011 Автономної Республіки Кримза позовомКрасноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополідо1) ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» 2) державного підприємства «Укрриба»про за участю прокуратури — представників сторін: позивача — відповідача 1- відповідача 2- визнання недійсним договору зберігання ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Лук’яненко В.В. посв. № 496 не з’явився Півень К.А. дов. б/н від 12.10.2012 Ковтун С.О. дов. № 11-13/1145 від 22.12.2011Розпорядженням №03.08-05/974 від 16.10.2012р. змінено склад колегії суддів у справі №5002-23/5089-2011, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Гоголь Т.Г., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2011 року Красноперекопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» та державного підприємства «Укрриба» про визнання недійсним договору зберігання гідротехнічних споруд з правом користування №8 від 01.06.2004, укладеного між ДП «Укрриба» і ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» (найменування якого було змінено на ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат»).
Позовні вимоги були мотивовані тим, що фактично за умовами спірного договору між ДП «Укрриба» і ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» був укладений договір оренди гідротехнічних споруд як невід’ємних елементів Ішунського товарного рибного господарства, що свідчить про те, що цей правочин є удаваним та укладеним ДП «Укрриба» з перевищенням повноважень — без дозволу Фонду державного майна України як єдиного орендодавця нерухомого державного майна.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2011 (суддя Доброрез І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 (судді Фенько Т.П., Проценко О.І., Ткаченко М.І.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір зберігання з правом користування №8 від 01.06.2004р., який укладений між ДП «Укрриба» та ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат», оскільки судами було встановлено, що по своїй правовій природі спірний договір містить ознаки і істотні умови договору оренди державного майна, передбачені законодавством для договору оренди, а відтак, цей правочин є удаваним та таким, що укладений ДП «Укрриба» з перевищенням повноважень — без дозволу Фонду державного майна України як єдиного орендодавця нерухомого державного майна.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство «Укрриба» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу та доповненні до відзиву ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» частково підтримує касаційну скаргу, посилається на судову практику, а саме постанови Вищого господарського суду та постанову Верховного Суту України від 04.11.2008, просить частково змінити судові рішення, а саме визнати недійсним договір лише в частині оплати зберігачем за користування майном.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.06.2004 між державним підприємством «Укрриба» (Замовник) та ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» (Зберігач) було укладено договір № 8 зберігання гідротехнічних споруд з правом користування, за яким замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташовано за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, с. Новорибацьке (Ішуньське товарне рибне господарство); Красноперекопський район, с. Рисове (Красноперекопське товарне рибне господарство).
Згідно Договору вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору. Майно використовується лише за цільовим призначенням виробничої програми, погодженої з замовником.
Відповідно до п.2.2 Договору зберігач вносить за користування майном згідно з Додатком №1 «Акт приймання-передачі державного майна» плату, щомісячний розмір якої складає 8331,00 грн. з ПДВ. Плата за користування майном перераховується на розрахунковий рахунок замовника щоквартально до 15 числа, наступного за звітним.
Згідно із п.п.3.1, 3.3 договору зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі; за згодою замовника передавати майно в користування іншій особі. Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.
Судами встановлено, що за актом приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом використання від 01.06.2004 замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, балансова вартість якого становила 36323236,91грн., залишкова вартість 18392171,92 грн. станом на 01.08.2003р.
01.08.2011р. ДП «Укрриба» та ВАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» уклали додаткову угоду до Договору зберігання з правом використання №8 від 01.06.2004р., якою п.1.3 Договору «Предмет договору» викладений у наступній редакції: «Право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою, погодженою з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.»
Судами встановлено, що ДП «Укрриба» засноване на державній власності і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України, яке у подальшому було реорганізовано на підставі Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. №1085/2010 у Державне агентство рибного господарства України.
Згідно з Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998.
Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003р. №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс ДП «Укрриба» були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов’язані з ними робочі машини і обладнання, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених господарських товариств.
Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі ДП «Укрриба». Додатком до наказу визначено перелік підприємств рибної галузі України, майно яких передається на баланс ДП «Укрриба», серед яких ВАТ «Кримрибокомбінат».
Наказом державного департаменту рибного господарства №223 від 17.07.2003 затверджено Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Кримський рибокомбінат», на баланс ДП «Укрриба», та закріплено зазначене в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання.
Суди попередніх інстанцій на підставі ст.ст.759, 936, 944 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що статтею 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, то до даних правовідносин слід застосувати положення про удаваний правочин.
Проте, спірний договір не містить умов з оплати послуги зберігання, натомість умовами договору, зокрема п.п.1.1, 2.2, 3.1, 3.3, передбачено право зберігача користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі, у зв’язку з чим суди дійшли висновку про те, що за своєю правовою природою цей договір містить ознаки та істотні умови договору оренди.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.
Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що предметом вказаного договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, а тому до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна України».
Статтею 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна — майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Згідно із Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994 № 412( в редакції, чинній на час укладання Договору), регіональне відділення ФДМУ є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується; відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів тощо.
Відповідно до ст.326 Цивільного кодексу України державною власністю є майно, належне державі, але Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до частини другої статті 326 Цивільного кодексу України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.
Також судами взято до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна», пунктом 17 якої встановлено, що у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.
Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати, яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.
З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, тому судами визнано, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Водночас, проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування, суди попередніх інстанцій також визнали, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю спірний договір є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання у відзиві на касаційну скаргу відповідача -ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» як судову практику на Постанову Верховного Суду України від 04.11.2008 У справі № 25/240-08(39/17-08) колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено, оскільки у цій справі інші сторони, інші обставини справи та інші підстави для відмови в задоволенні позову.
Посилання у відзиві на касаційну скаргу відповідача -ПАТ «Сільськогосподарське підприємство «Кримський виробничий рибокомбінат» на те, що Договір має бути визнаний недійсним лише в частині встановлення плати за користування майном (гідротехнічними спорудами), колегією суддів Вищого господарського суду України відхилено, оскільки не було предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а у відповідності із ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України в касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства «Укрриба», оскільки судами було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати у зв’язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України покладаються на касатора.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, —
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства «Укрриба» залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. у справі №5002-23/5089-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова І. Ходаківська
http://reyestr.court.gov.ua/Review/26532271
кто выкладвает решения суда, комментируйте, а то не все могут понять какое же решение суда.
Тю!
Оказывается кроме решения суда 1-ой инстанции есть решения и 2-ой и 3-ей.
А какого … я вчера, как умолишённый распинался «о перспективах обжалования решения 1-ой инст.» и т.д., тем более если у Админа, оказывается уже были ВСЕ решения по делу?
Зачем выкладывать их по одному, тем более по резонасному событию?
Это искажает понимание происходящего вокруг объекта и в отношении людей, принимающих в этом участие.
Comments are closed.